Бути щасливою

Поделись с подружками :

Ім’я української співачки Кіри Мазур стає дедалі відомішим, а ї ї творчість вирізняється поєднанням елементів українського фолку з різними стилями. Вона пише музику і тексти своїх пісень, грає на клавішних інструментах і гітарі, має унікальний голос і оригінальну манеру виконання. Ми поспілкувалися з нею і дізналися багато нового...

Кіро, давай сьогодні трохи поговоримо про закулісне життя шоу-бізнесу. Є пе-реконання, що потрапити в цей світ без великих грошей і впливових зв’язків практично неможливо. Як складається твій шлях?

Це, звичайно, стереотипи, але такі переконан-ня є, і вони багато в чому відповідають дійс-ності. Проте, я вважаю, що буває й інакше. Є світ шоу-бізнесу, а є світ творчості. Вони між собою пов’язані, але водночас дуже різні. І без цього взаємозв’язку не буде результату.

Мій шлях, наприклад, складається не-легко. Але ніхто й не обіцяв, що буде легко. Люди люблять спостерігати за перемогами,
і я завжди їх показую. Може здатися, що все само собою склалося, але людина, яка чогось досягає, проходить неймовірно важкий шлях. Просто те, що відбувається між перемогами, ніхто не бачить, а це і є найбільш складним.

Я ні в долю, ні в якусь там карму особливо не вірю, але знаю точно, що потрібно зробити тисячі спроб і одна з них напевно увінчається успіхом. Завзятість і непереборне бажання – це те, що потрібно мати. Це основа всього.

У мене на початку шляху не було нічого – ні грошей, ні зав’язків. Але все це з часом з’являється.

Взагалі, мені здається, що люди, які народ-жуються в сім’ях з уже існуючими перевага-ми, маючи багатих батьків, впливових дядь-ків і т. п., часто не мають потрібної мотивації. Стосовно цього – я точно багата людина, яка приїхала з провінції і за роки життя в столиці змогла заслужити хороших, успішних і впли-вових людей, які мені допомагають, вірять в мене, люблять. Це люди, які щиро ставляться до мене, і за цим не стоять якісь вигоди, гро-ші або, тим більше, вульгарності.

Віталій Дроздов, наприклад (генеральний директор радіостанції ХІТ ФМ. – Прим. ред.), перший, хто щиро закохався в мою творчість, і перший, хто поставив мій трек в ротацію. Мені хочеться перерахувати усіх, хто мені допомагає, але це може забрати багато часу, і я дуже не хотіла б когось забути. Але кожен з них знає, як я вдячна. Це ті історії та люди, якими я пишаюся.

Так, буває і багато недобрих ре-чей в шоу-бізнесі. Зі мною теж різні події траплялися.

Я, наприклад, люблю конку-ренцію, тому що вона породжує якісний продукт. Але я не люблю, коли вона нездорова і коли сили не рівні. Таких історій, на жаль, теж багато, і я одного разу їх обов’язко-во розповім.

Тобто дружба в шоу-бізнесі все ж існує? Чи недоброзичливців більше?
Мабуть, 30 на 70. Де 30 відсотків – це ті, хто не зрадив себе і зміг залишитися справжньою і щирою людиною. Хоча, можливо, я навіть перебільшила. Їх ще менше. На жаль, це таке середовище – воно токсичне. І воно мені дуже нагадує політику.

Так, бувають дуже неприємні моменти, багато лицемірства. Тут абсолютно відверто зізнаються,
що ніхто нікого не любить і що все відбувається виключно заради гро-шей. Я щиро вважаю, що не належу до таких людей, і знаю, що подібне притягує подібне, тому в моєму близькому оточенні все інакше. Поруч зі мною люблячі люди. Вони посправжньому вірять в мене і в мою музику.

Дуже багато комерції всюди, і я не кажу, що комерція – це погано, це навіть дуже добре. Тут йдеться про нечесні наміри. Про продукти обману і дезінформації. Загалом, хороших людей в цій сфері дійсно мало, але тим вони й цінні.

Кіро, мрії збуваються?

ТАК!

Пам'ятаєш той момент, коли ти вирішила стати артистом?
Ні. Не пам’ятаю. Мені батьки розповідали, що коли я тільки навчилася щось там говорити з категорії «мама, тато», до цих слів я додавала – «виступає народна артистка України». (Сміється).Мені взагалі здається, що спочатку з’явилося бажання, а потім уже я.

Є у тебе в планах дуети? З ким хотілося б заспівати?
Так, плани є, але конкретно я поки говорити про це не буду. Хотілося б заспівати з групою «Бумбокс», з Олегом Скрипкою.


Якби була можливість сказати щось важливе світу, яку з болю-чих тем ти підняла б у першу чергу?

Знаєте, є прекрасна книга профе-сора Юваль Ноя Харари – «Sapiens. Коротка історія людства». У ній йдеться про те, що люди занадто швидко досягли прогресу в техно-логіях, а їхній моральний рівень не настільки еволюціонував, наскіль-ки еволюціонує все навколо. Я маю на увазі техніку, зброю, в тому числі ядерну.

Нездатність людини зберегти те, що їй дано – це найстрашніше.

Я б говорила про порятунок планети.

Що б ти побажала тим таланови-тим людям, які бояться зробити крок до своєї мрії?
Це хороше запитання. Я недавно побачила пост в Facebook, там був графік, де показано, як рухається твоя впевненість стосовно твого досвіду і знань.

Тобто суть в тому, що чим більше ти рухаєшся в бік обраного шляху, тим менше ти впевнений у собі. Але потім настає критична точка,
і ти починаєш балансувати між упевненістю, досвідом, знаннями і професіоналізмом.

Це все до того, що потрібно просто брати і робити. Більшість людей не можуть зробити навіть перший крок, а треба зробити тисячі кроків і, можливо, десятки тисяч.

І намагатися, попри все, бути щасливими... це зовсім не складно.


















Поделись с подружками :