БУТИ СОБОЮ!

Поделись с подружками :

Романтик, бунтар чи рокер... Здається, співак Арсен Мірзоян має немало обличь. З надривом про кохання чи сенс життя – його пісні завжди сповнені глибокої філософії. Від професії інженера на заводі до найбільших сценічних майданчиків країни – шлях до мрії був не з легких, проте сьогодні артист там, де прагне бути його серце.


Арсене, ваш музичний шлях розпочався понад 20 років тому. Проте, можливо, зараз когось здивую, – ви не маєте професійної освіти, а закінчували інженерну академію в Запоріжжі та працювали за фахом. Коли й чому у вашому житті з’явилася музика?

Музика в моєму житті була завжди. Це, мабуть, єдина для мене релігія, яка не потребувала доказів. Я сприймав музику як служіння та не одразу розрізняв спекуляцію й спо-сіб наживи. Саме тому було важко наважитися все покинути. Окрім музики, звичайно. Але тільки на професійній сцені я чітко розставив крапки над «і».

Я був резидентом Сomedy і на собі відчував, який музичний жанр має шалену дистрибуцію, через
що довелося на певний час відійти від власної творчості. Досить довго Олександр Положинський наполягав, щоб я припинив співа-ти «придуркуваті» пісні stand up
і продовжив професійну роботу над своїми авторськими треками. Це зараз, завдяки інтернету, чесна музика швидше набирає популярності у масах. У часи, коли починав я, інструментами поширення творчості вважалися фестивалі, а от радіо й телебачення були недо-сяжними. Зустрічі з продюсерами доводили одне – або ти робиш комерцію (формат), або назад – на завод. Уже тоді я зрозумів: єдиний шлях виходу чесної музики назовні – зробити її «дорого». Так Положинський познайомив мене з Віталієм Телезіним. Звісно, грошей, щоб працювати з таким іменитим саунд-продюсером, я не мав. Але одного дня Віталій сказав: «Я напи-шу тобі альбом, а гроші повернеш, коли зможеш». З цього моменту й розпочалася моя дорога в українсь-кому шоу-бізнесі.

Коли ви вирішили розвиватися у медіа-індустрії, чи відчували страх, що замість стабільної посади на «Запоріжсталь» ви обираєте невідомість?

Як виявилося, тут усе просто. Я пробував всидіти на двох стільцях і дарма вважав обидва важливими. Один був зайвим. (Посміхається). Зробити кар’єру інженера та бути ким? Я не знайшов відповіді. А в музиці, ще без кар’єри, я розумів, хто я. Як би не опускалися руки, якою б сильною не була зневіра, я йшов до мети, хоча багато разів помилявся. Досвід – дорогий учитель, він бере часом! Але ніяка стабільність не утримає вас від власного «я»: людина завжди прагне залишити своє ім’я та продовжити йому життя на Землі.

У 2011-му ви стали фіналістом шоу «Голос країни». Там вас прозвали «бунтарем». Чи відповідало це «звання» вашому внутрішньому світу? А який ви зараз, через 8 років?


Прозвали, бо я таким і є. Комерція з усіма цими рейтингами так спотворювала світ музики, що я боявся загубити себе для глядача. Головною метою було утримати власне амплуа, навіть якщо це коштуватиме мені «вильоту» з шоу. Зараз я такий самий. Кон’юнктура, популізм – не моє. Іноді дуже різко реагую на подвійні стандарти і під-міну понять. Готую п’ятий альбом і в моїй «посмішці акули» ще всі зуби на місці.

Ви – автор усіх своїх пісень. Особисто я обожнюю ваш трек «Ніч», а мої батьки – «Джеральдіну». А у вашій сім’ї є розподіл творчості Арсена Мірзояна – «улюблені», «коли сумно», «для наснаги» або фаворити дружини, дітей, ро-дичів? Які з треків найчастіше звучать у домі?

Кажу, як є: головний трек в родині – тиша. (Сміється). Вдома звучать лише нові треки, й це суто робочі моменти.

Поділіться лайфхаками: як артисту завжди бути ефективним, в доброму гуморі та з натхненням? 

Головне – бути собою! Не приміряти на себе «як має бути», бо того, «як має бути», ніхто не робив. Я, власне, досі знаходжу для себе лайфхаки. Дуже велика різниця – поважати себе чи примусити поважати себе. Підводити може апаратура, люди, тільки не артист. Будь таким, яким є, і нічого не пояснюй, адже в поясненні живе вибачення.


Для дружини і співачки Тоні Матвієнко ви написали композицію «Не двоє». А масштабніше плануєте співпрацювати?

Для Тоні я написав уже три пісні: «Не двоє», «Дитячий сміх» та «Не відповідай». Гадаю, незабаром розпочнеться робота над її сольною платівкою.


Наразі українська пісня виборює першість на медіаринку країни. На «радість» скептикам виявилося, що сучасний саунд може бути крутим і конкурентоспромож-ним. Хто з молодих імен є для вас відкриттям?

Не знаю, що вам відповісти, медіаринок непростий. У грошовому еквіваленті цієї першості точно немає. Сучасний саунд не завжди крутий і не завжди цього потребує. Партитури симфонічних оркестрів Америки й досі дуже різняться з нашими, а такі речі навіть саунд не рятують. Топи хіт-парадів женуться зовсім за іншою естетикою. Але позитивні зміни є і в якості, і в кількості. Українська пісня виходить за межі ринку. Гурт KAZKA – відкриття, і не тільки для України.

Насправді нових імен немало, просто медіаринок і досі тримаєть-ся за телевізор, а добра половина FM-станцій не можуть цим нехтувати, незважаючи на квоти.

Уже цієї осені ви презентуєте новий альбом. Чи можуть прихильники очікувати чогось нового?

Мені здається, у новому альбомі більше лірики, я й досі не залишаю жанр рок-музики. Суто заради експерименту музику для пісень я писав в гітарному строї open-G, вигадуючи нові акорди. В альбомі буде пісня «Королева» – я дозволив собі автоцитату: «...моя королева п’є віскі на нервах...». Традиційний дуетний трек, котрий загрожує бути сюрпризом і для мене.(Сміється). Київ зможе почути новий альбом 26 листопада на сцені Палацу «Україна»!














Поделись с подружками :