Оксана Гутцайт

Поделись с подружками :

«Вчитися можна будь-коли, головне – бажання»

Ведуча програм «Факти» та «Факти тижня.100 хвилин» на телеканалі ICTV Оксана Гутцайт 15 років тому кардинально змінила життя – спортивний зал на телевізійну студію. Проте старі звички нікуди не поділися: підйом о 6.00, ранкова пробіжка, самодисципліна у справах, кропітка робота над кожним випуском новин. Ексклюзивно для журналу «Натали» Оксана розповіла, як вплинув на її життя спорт, чому вона відмовляється від вечірніх зустрічей із друзями, що робить, коли критикують, і як встигає вчитися.


Оксано, ви з п’яти років займалися художньою гімнастикою. Як це позначилося на вашому характері?

Думаю, всі мої досягнення у житті, мрії й плани, які мені вдалося реалізувати, – все це відбулося завдяки гімнастиці. Адже будь-який вид спорту загартовує характер і вчить дисципліні. І навіть сьогоднішнім успіхам я завдячую тим, що колись була спортсменкою.

Що таке спорт? Це коли прокидаєшся о шостій ранку і йдеш на тренування, потім біжиш у школу, після уроків знов повертаєш у спор-тивний зал, далі виконуєш домашнє завдання, лягаєш спати о першій годині ночі, а вранці все починається знову. Будь-якій дитині цього робити не хочеться, тому потрібно себе примушувати. Так само і зараз буває, що часом доводиться силувати себе, але я не відкладаю справи у шухляду. Не лише на моєму прикладі можна це побачити. Всі ті, хто себе переборював, і в дорослому віці досягають успіхів.



Які звички ви в собі виховали?

Бігаю щоранку. Ця звичка лишилася з дитинства, коли займалася гім-настикою. Уже з віком я виховала
у собі звичку робити все одразу. Наприклад, не хочеться йти на зустріч або телефонувати комусь – я роблю це просто зараз, ні хвилиною пізніше, не відкладаючи на потім. А ще, коли завершую всі справи, одразу лягаю спати. Не дивлюся допізна фільми, не можу собі дозволити гуляти з друзями та пити, тому що треба рано прокидатися. Адже попереду ефіри, робота у кадрі, і треба мати гарний вигляд.



Які звички ви в собі виховали?

Бігаю щоранку. Ця звичка лишилася з дитинства, коли займалася гімнастикою. Уже з віком я виховала
у собі звичку робити все одразу. Наприклад, не хочеться йти на зустріч або телефонувати комусь – я роблю це просто зараз, ні хвилиною пізніше, не відкладаючи на потім. А ще, коли завершую всі справи, одразу лягаю спати. Не дивлюся допізна фільми, не можу собі дозволити гуляти з друзями та пити, тому що треба рано прокидатися. Адже попереду ефіри, робота у кадрі, і треба мати гарний вигляд.


Спортсмени роками тренуються, аби досягнути олімпійських результатів. Чи були у вас такі мрії, для реалізації яких доводилося невтомно працювати?

Дуже довго і вперто я працювала над тим, щоб стати ведучою. Вступила в університет, потім пішла на курси літературної мови, вивчала українську мову, брала уроки пра-вильного дихання, дикції.

Насправді, все наше життя – якась мета. Сьогодні я хочу зробити гарний випуск, покращити рейтинг програми. Тому думаю, як краще написати підводку, чим зачепити глядача.

Що стало для вас найбільшим випробуванням у роботі?

Пряма трансляція з інаугурації Віктора Ющенка. Для мене це був справжній жах. Я досі не можу дивитися відео без заспокійливих, а глядачі – без серветок, щоб витирати сльози від сміху. На той момент я працювала рік журналістом і лише кілька місяців ведучою. Так сталося, що Віктор Ющенко дуже запізнювався на подію, тому режисери просили тягнути час в ефірі. Зараз, коли я чую: «Говори все, що забажаєш», розумію, що треба робити у кадрі, а тоді ще було замало досвіду. Після включення зателефонувала чоловіку, – він мій найбільший критик, – і почула у відповідь:

«Це було так ганебно, звільняйся з роботи».

Як вам вдалося знайти сили для того, щоб продовжити роботу на телебаченні?

Відновилася після того випадку, почала знову вчитися, більше читати, щоб наступного разу зробити свою роботу краще.

То про вас можна сказати, що ви вперта людина?

Я не можу сказати, що я, як танк, я – більш маневрова машина, ніколи не йду напролом, зазвичай лавірую, але все одно виходжу на ту фінішну пряму, яку потрібно.

Як зрозуміти, де треба показувати свій характер, а де стримувати себе?

Я вважаю, що на роботі повинні знати твій характер. Не можна поводити себе зневажливо, не треба змушувати інших людей боятися тебе, але характер проявляти варто. А от в родині, навпаки, – це не потрібно ні дітям, ні чо-ловіку. Вдома має бути затишок, любов, гармонія.

Де у вашому щільному графіку з постійною завантаженістю на роботі і домашніми справами знаходиться час на самовдосконалення?

У наших гаджетах може зберігатися будь-яка інформація: книги, корисні статті, фільми – у нас є доступ майже до всього. Навіть коли проводиш час у перука-ря, можеш щось вивчити. Моя наукова керівниця в аспірантурі колись дала чудову пораду: головне – правильно розставити пріоритети. На роботі найважливіше – робочі справи, вдома – сім’я і наш спільно проведений час. Тому час можна знайти для всього, було б бажання.













Поделись с подружками :