В ефірі!

Поделись с подружками :

Молоді, амбіційні та, безумовно, талановиті ведучі Маша Виноградова та Андрій Чорновол можуть з упевненістю сказати, що обожнюють свою професію. Їм до снаги будь-які завдання – від ранкових радіоефірів до прямих включень з червоних доріжок. Про секрети успіху, везіння та курйозні моменти – ексклюзив для «Натали».

Машо, Андрію, ви – улюбленці народу, люди, котрі підбадьорюють, інформують, розважають мільйони слухачів і телеглядачів. Чи відчуваєте ви відповідальність перед своєю аудиторією? Виходячи в ефір, яку мету перед собою ставите?


Андрій Чорновол: Мені дуже пощастило в житті. Я роблю те, від чого справді кайфую! Гадаю, бути веду-чим – це як займатися серфінгом. Якщо ти хоч раз став на дошку, спіймав хвилю і тобі сподобалось, ти вже не зможеш без цього жити. Класне порівняння, правда?! Це при тому, що я ніколи в житті не катався на серфі. Але дуже мрію. Буду чесним: кожен ведучий трішки егоїст – виходить в ефір заради власного задоволення. (Посмі-хається.) Головне, щоб слухачі й телеглядачі відчували, що ти щасливий, і наповнювалися цим щастям від тебе. Щодо відповідальності – вона величезна. Треба розуміти, що кожне твоє слово і кожна дія може стати прикладом або поштовхом для багатьох людей.

Маша Виноградова: Відчуваю шалену відповідальність перед аудиторією. Стосовно мети: вона, напевно, вже є в самому питанні. Ми, телеведучі – люди, які інформують і розважають. Для мене як для ведучої розважальних про-грам важливо, щоб гдядачі отримали задоволення, щоб їм було весело, якось їх розрадити.

А який формат вам ближчий – радіо чи телебачення? А.Ч.: Ні, будь ласка! Це те саме, що запитати у батька, кого він більше любить: синочка чи донечку.

У кожного є свої плюси й мінуси, але мені однаково близькі і радіо, і телебачення.
М.В.: Складне питання, бо вони такі подібні і водночас такі різні. Я лише починаю почуватися на телебаченні так, як на радіо. Для мене кайф радіо в тому, що там можу розслабитися, що не потрібно непокоїтись про те, який вигляд маю у кадрі, чи рівно тримаю спину, чи гарно нафарбована. Я на радіо – це виключно мої думки, мій настрій, моя енергетика. І все це транслюється голосом. На телебаченні доводиться себе стримувати, але все ж вчуся розслаблятися і там. Потрібно триматися, але водночас відчувати себе вільно. У кадрі говорить фізика всього тіла, вона стає максимально органічною.

На шляху до професії чи кожен ваш крок був стратегічно продуманим? Чи ставили перед собою завдання – де працювати, які програми вести, куди розвиватися? Чи, можливо, там, де ви є зараз, це приємний збіг обставин?


А.Ч.: Стратегічно продумувати – це точно не про мене. Я керуюсь інтуїцією та відчуттями і поки задоволений результатом. До речі, в професії у мене все ставалося дуже нелогічно. Я готувався вступати на юридичний факуль-
тет, але, на щастя, отримав диплом телерадіо-журналіста. Я анітрохи не хотів працювати на радіо, але 12 років тому спробував – і закохався у цю професію. Я мріяв потрапити на М1, але провалив три кастинги. Коли майже
перегорів і змирився – мене запросили працювати на канал. Є одна істина: ні на чому не треба зациклюватися. Все прийде тоді, коли має прийти. Коли ти до цього будеш готовий.

М.В.: У мене – це 100-відсотковий збіг обставин, бо про радіо я ніколи взагалі не думала.
В роки навчання у старшій школі хотіла бути саме телеведучою. Під час вступу до університету мене не взяли у телегрупу, я потрапила на радіофакультет. Тоді подумала, що спочатку варто повчитися тут, а потім перевестися
на факультет телеведучих. Так склалося, що у мене був непогано поставлений голос, я отримала запрошення на практику, а потім і на стажування на радіостанцію «Промінь». Там і залишилася. Так радіо прийшло в моє життя. Згодом захотілося спробувати себе у комерційних структурах радіосфери. Коли вже стала ведучою ранкового шоу, зрозуміла, що знайшла свій формат. Це не було ніякою стратегією. Я не знала, що мені сподобається вести шоу. Просто пощастило.

Як ви гадаєте, запорука успіху – це талант, працьовитість чи везіння?
А.Ч.: Мій викладач з акторського мистецтва казав так: талант – це талант реалізації таланту. Я з ним абсолютно погоджуюся. Знаю багатьох неймовірно талановитих людей, які не змогли себе реалізувати. Їм не вистачило або везіння, або працьовитості. Якби успіх був математичною формулою, думаю, він мав би такий вигляд: успіх = 5% таланту + 10% везіння + 85% працьовитості.

М.В.: Я думаю, що все разом і є запорукою успіху. Треба обов’язково бути працьовитим, талант також є важливим складником. Якщо ти працюєш, розвиваєшся, то станеш таким талановитим, яким тільки зможеш. Ти витиснеш свій максимум. А везіння ніхто не скасовував. Опинитися у правильному місці, у потрібний час, у гарному настрої – це і є везіння. Без нього нікуди.

Ви завжди працюєте наживо на відміну від співаків, котрі не гребують фонограмою. Чи траплялися з вами курйозні моменти і як вийти переможцем із ситуації?

А.Ч.: Вони постійно стаються. І це найкрутіше в професії ведучого! Кайф роботи у прямому ефірі саме в тому, що все відбувається тут і зараз, можливості натиснути паузу або перезаписати немає. Буває, що на радіо не вимикається мікрофон і слухачі чують те, чого їм краще б не чути.

На телебаченні у прямому ефірі може відмовити зв’язок з режисером. Тоді вся надія тільки на кмітливість і про-фесіоналізм людини, яка в кадрі. Одна з найважливіших якостей ведучого – стресостійкість. У будь-якій ситуації треба зібратися, посміхнутися і зробити вигляд, що все саме так і було заплановано.

М.В.: Тут водночас і найскладніший, і найпростіший метод – це самоіронія. Так, трапляються курйози, навіть факапи, але вони стаються не лише на роботі. Та все залежить від того, як ти до цього ставишся. Звичайно, можна обуритися, зніяковіти, замкнутися, замовчати. Але треба привчити себе у житті бути самоіронічною людиною. Самоіронія, саме вона може врятувати у найбільш незручних ситуаціях. Одразу визнати, що ти не так зробив, пожартував над собою і... поїхали далі. Всі це забудуть швидше за тебе. Потрібно ставитися до всіх проколів легше, простіше, а особливо в розва-жальному сегменті – це 100-відсотково працює. І це найдієвіший метод.




























Поделись с подружками :