Люди-бренди: Яблуко імені Симиренка

Поделись с подружками :
– А що це у вас усі яблука понадкушувані? 
– Так це американські, сорт Аррlе... 
(З анекдота.)

У кожного з нас своє яблуко. Яблуко логотипу або відкриття, гріха або розбрату. А ще молодильне або яблучко на тарілочці. У компанії Аррlе – своє. У Ньютона – своє. У Симиренка – своє.


Витоки
Є такі династії, на яких природа не відпочиває. І всі представники роду від прадіда до правнука яскраві, самобутні й залишають глибокий слід в історії.
Засновник роду Симиренків, Андрій, народився вільним козаком, але, волелюбний і норовливий, відмовився присягнути на вірність імператриці Катерині. За цю зухвалість заплатив дорого: був закріпачений разом із сином Степаном. 
Так і сталося, що онук козака, Федір Симиренко, народився вже у неволі (1790-1867). Але працював так, що зумів викупити з кріпацтва не тільки себе, а й свою родину. А потім поріднився з такими ж колишніми кріпаками Яхненками і розпочав самостійну торговельну справу.
Коли кріпосні починають працювати на себе – вони творять чудеса. Минуло зовсім небагато часу, і Яхненки-Симиренки стали монополістами у торгівлі хлібом, борошном, худобою... За видатні заслуги перед Російською імперією Федір Симиренко і брати Яхненки в 1832 році отримали титул спадкових почесних громадян Росії, що прирівнювався до дворянства. Грамоти про це право їм вручив у Києві імператор Микола I.
І ось уже Федір Симиренко – купець першої гільдії, один із перших українських цукрозаводчиків – посилає своїх синів Платона і Василя навчатися в Політехнічний інститут у Париж. Насправді у Федора Степановича і Анастасії Михайлівни Симиренків народилося 22 дитини, але вижили тільки вісім. Платон був старшим і найрозумнішим, крім того, мав нестримне бажання вчитися. Саме він і був тією людиною, яка вивела легендарний сорт. Але це буде пізніше.
Молоді люди привезли з-за кордону нові технології, побудували додаткові цукрові заводи і переобладнали старі. Перше підприємство компанія заснувала в Ташлику, потім у Млієві, а завод у Городищі став найбільшим у Російській імперії. Сімейний бізнес очолив Платон. Завдяки удосконаленням у Симиренка та Яхненка можна було купити не тільки звичайний сірий цукор, а й очищений рафінад. Річні обороти компанії підскочили до 20 млн. руб. Її векселі ходили по всій Російській імперії як готівкові гроші. Для обслуговування виробництва і навчання місцевих кадрів Симиренко запросив тридцять французьких фахівців із сім'ями. 
Треба сказати, що Платон Симиренко був прогресивною людиною – 
побудував у Млієві промислове містечко, зовсім невластиве тому часові. Сім'ї робітників жили в окремих будиночках з садом і городом. У місті діяла безкоштовна лікарня на 100 місць, аптека, бібліотека, аматорський театр і парові лазні. А ще водогін і газове освітлення вулиць – справжня дивина для того часу. Він надав фінансову підтримку Тарасу Шевченку на прижиттєве видання «Кобзаря». Причому, за домовленістю між Тарасом Григоровичем і Платоном Симиренко, ім'я благодійника не повинно було згадуватися в книзі. Однак поет домовленість порушив і на титульній сторінці вказав: «Коштом Платона Симиренка». 
Але пристрасним захопленням Платона було садівництво – на хуторі в Млієві, у власному саду і оранжереї, він зібрав понад сотню різних плодово-ягідних і декоративних рослин. І наполегливо працював над виведенням нових сортів. Історія не зберегла день відкриття сорту знаменитого яблука. Але те, що воно з'явилося саме в цьому саду, не викликає сумнівів. 
В день одруження з Тетяною Іванівною Овчинниковою Платон Федорович посадив яблуневе зернятко. Яблунька стала талісманом сім'ї, а її пагони прищеплювали в садах друзів і знайомих.
Втім, талісман не вберіг Платона від банкрутства і не врятував від ранньої смерті у 1863 році. Йому було лише сорок три. Яскраве життя обірвалося, але залишився сад і шестеро дітей, серед яких найвидатнішим виявився Лев. Те, що Симиренки увійшли в історію, заслуга саме Лева – це він вивчив, науково описав і узаконив, назвавши на честь батька яблуко «ренет».

Яблучко від яблуньки
Лев Платонович народився в селі Мліїв у 1855 році. На Платоновому хуторі, в батькових садах, минуло раннє щасливе дитинство Лева. Початкову освіту здобув удома, середню – в приватній гімназії Кнеррі в Одесі, вищу – в Київському і Одеському університетах. Дуже талановитий і... норовливий хлопчик на ім'я Лев був гідним спадкоємцем династії Симиренків. Зараз його назвали б мажором – вже по праву народження він успадкував багатство і силу роду. Але й фатум роду теж панував над ним: попереду на нього чекала не блискуча кар'єра, а в'язниця. Навіщо хлопчик із хорошої сім'ї пішов у революційний гурток – незрозуміло. Його батько і дядько були одними з перших українських капіталістів. Чому він вирішив боротися з владою? І боротися серйозно: Лев був пов'язаний з політичним терористом Андрієм Желябовим, який планував убивство царя. Лева Симиренка ще студентом заарештували у справі «193-х». Близько року він перебував у в'язниці на Лук'янівці в Києві. З 25 до 32 років відбував заслання в Красноярську, а потім в Іркутській губернії. Тяжко хворів на тиф і гострий ревматизм: Сибір – це не Україна. Одружився в тюремній церкві з польською революціонеркою Альдоною Гружевською, яка була причетна до замаху на царя Миколу II. 
На засланні Лев віддався улюбленій справі. Ні, не революційній, а мирній – побудував у Красноярську теплицю, в якій розводив дивовижні для Сибіру пальми і виноград. Реконструював міський парк, працював у зимових садах і оранжереях місцевого купецтва, вводив технології вирощування екзотичних овочів і квітів. Він уже зрозумів, що хоче робити. 
Відбувши восьмирічне заслання, Лев Платонович повернувся з Сибіру на батьківщину предків. З любительського батькового саду Лев зробив приватний плодовий розсадник, який незабаром став найбільшою і найкращою в Росії садівничою колекцією, однією з найбагатших у світі. Тепер за порадою до Лева Платоновича зверталися й імениті сановники, і члени імператорської родини, і державні ботанічні установи. Навіть А. П. Чехов отримав з Мліївського розсадника кілька саджанців для свого саду. А Лев Платонович став визнаним королем вітчизняного садівництва, створив найавторитетнішу у світі садівничу школу. 
Лев Симиренко, єдиний з тодішніх вітчизняних учених, був обраний членом кількох західноєвропейських помологічних товариств, що для іноземців було неабияким визнанням. Він працював над вивченням майже трьох тисяч (!) сортів різноманітних плодових, ягідних і декоративних рослин. Серед них – 900 сортів яблук. Під ім'ям одного з них він і увійде в історію...

Яблуко розбрату 
Це яблуко стало не тільки окрасою, але й гордістю вітчизняного садівництва, візиткою України у світі садівництва. За радянських часів фактично кожна сьома яблуня в громадських садах була представлена цим чудовим сортом. Офіційно він називався «ренет зелений». Але поширився в Російській імперії і за кордоном під назвою «ренет зелений П. Ф. Симиренка». Та не одразу яблуко почало носити його ім'я. У одних розсадниках його називали «ренетом Жуковського», в інших – «ренетом зеленим незрівнянним», ще в деяких – «зеленкою Вуда». Зазвичай новим сортам привласнювали імена королів, канцлерів і всіляких вельмож. Чи ж можна було допустити, щоб у назві цього чудового сорту було увічнене прізвище колишнього політичного засланця? Але народ не цікавила політика, народ називав яблуко «Симиренковим». 
Сьогодні цьому яблуку понад 150 років. Його створив син в пам'ять про свого батька, і в повній назві присутні ініціали Платона Федоровича Симиренка. З усіх сортів яблук воно досі залишається найпопулярнішим. Зелене й соковите, яблуко довго зберігається і є одним з найбільш стійких сортів. 
...Лева Симиренка вбили в ніч перед Різдвом 1920 року у власному будинку. Обставини вбивства і мотиви донині залишаються загадковими. Йому було 65 років. Залишилися його яблуко, сад і син Володимир, який мріяв «увесь світ прикрасити садами». 
Після загибелі батька радянська влада призначила Володимира Львовича директором Центрального державного розсадника. Але в 1933 році його, вже професора Уманського сільськогосподарського інституту, заарештовують за «шкідницьку діяльність». Чотири роки виправно-трудової колонії і в 1938 році знову арешт. І розстріл. Реабілітували його лише 1957 року. Володимиру Симиренку було тільки 47, і він не встиг «прикрасити увесь світ садами». Одразу після розстрілу яблуко теж «репресували» – відтепер у офіційній літературі його називали виключно «зеленкою Вуда», а за порушення табу можна було загриміти у в'язницю.  
Симиренки споруджували будинки і заводи, саджали сади і народжували дітей. Але над усім родом немов тяжів фатум. Вільні ставали кріпаками. Мільйонери ставали банкрутами. Тюрми, заслання і розстріли – ніхто з роду Симиренків не уникнув злої долі. І навіть яблуко піддавалося гонінням. Але нині воно живе своїм життям і під своїм ім'ям. І здається, йому судилася довша і щасливіша доля, ніж його творцям...



5 фактів про Симиренків 
• Цукровий завод у Городищі, заснований 1848 року, був найбільшим у Європі і щорічно давав прибуток в 50-150 тис. руб. На будівництво та обладнання пішло 400 тис. руб.
• Симиренки побудували невелику верф, де зібрали перші пароплави з металу – «Українець» і «Святослав», які ходили по Дніпру.
• Компанія Симиренків щорічно віддавала 10% прибутку на розвиток української літератури. Ця програма тривала 50 років.
• Стипендії від цукрозаводчиків отримували Михайло Коцюбинський, Михайло Драгоманов, Леся Українка, Павло Чубинський, Михайло Грушевський. По суті, це була перша українська премія за досягнення в галузі культури.
• Володимир Симиренко, син Лева Платоновича, заснував у радянській Україні Інститут помології.




Плоди сорту «Ренет Симиренка»

Науковий будинок Симиренка, 
а нині – дослідна станція помології 
імені Л. П. Симиренка 
Інституту садівництва НААН


Діти Л. П. Симиренка та першої дружини Альдони. 
Зліва направо: син Платон Львович, сам Левко Платонович Симиренко, 
дочка Тетяна Львівна та син Володимир Львович Симиренко.


«Ренет Симиренка» 
з «Атласу плодів під 
редакцією Адама 
Гребницького», 1906  


Монографія
Л. П. Симиренка
з автографом
(Кримське
промислове
плодівництво,
1921).


Текст: олена Рог
Письменниця, автор 12 книг. Засновник і керівник школи «Письменницьке бюро Олени Рог». 


Висловлюємо подяку за надані фотографії бібліотеці дослідної станції помології імені Л. П. Симиренка Інституту садівництва НААН.


Поделись с подружками :