СПЕЦПРОЕКТ: Від кохання до ненависті — один крок: розповідаємо про домашнє насильство

Поделись с подружками :
«І жили вони довго і щасливо» — мабуть, для кожної з нас це омріяний фінал справжніх романтичних стосунків. Шлях до кохання не завжди простий. Іноді він буває тернистим, а іноді може обернутися справжньою життєвою драмою. Як розпізнати насильство та вберегти від нього свою родину? І що робити, якщо ваш лицар на білому коні виявився самозванцем та кривдником?

Насильству немає місця у вашому житті! 

Навіть щасливі родини мають свої скелети у шафі. Спершу прояви насильства з боку
коханого бувають зовсім не помітними, і жінка легко знаходить їм виправдання. Образився, що провела вечір з подругами — отже, «сильно кохає і жити без мене не може», постійно критикує вечерю чи порядок в домі — «він так багато працює, мабуть,
просто на роботі втомився». 


 Розпізнати аб’юзивні стосунки (стосунки, де є психологічне, економічне, сексуальне та/або фізичне насильство) вдається не одразу, каже психологиня Тетяна Франчук.

 — На перший погляд, такі стосунки нічим не відрізняються від інших: ви відчуваєте турботу, увагу та піклування. Тому й здається, що це кохання, на яке ви чекали все своє життя. Ви нерозлучні, все робите разом — як у кіно. Хіба ж не про таке порозуміння з коханим мріє кожна жінка?

 Та з кожним днем його ніжна турбота поступово перетворюється на тісне кільце жорсткого контролю. «Ти спізнилася, не взяла слухавку, витратила гроші на себе…» — цей список можна продовжувати до безкінечності.

         Найчастіше жінка готова на все, аби запобігти конфлікту та повернути назад свою романтичну казку. Тепер, щоб отримати прихильність і турботу коханого, їй треба попереджати його про свої плани, узгоджувати фінансові витрати, просити його про розуміння… 
        А далі — безмежна втома від таких складних стосунків. Але жінка не може з них вийти: вона підкорена, ізольована від друзів і рідних, їй важко усвідомити свою ситуацію. Саме тому потрібно неодмінно поділитися своїми негараздами з батьками,
подругою чи людиною, якій ви довіряєте. Вони підтримають вас та підкажуть, де отримати допомогу.
        Якщо ж аб’юзер не хоче завершити стосунки мирно, маніпулює чи погрожує, потрібно повідомити в поліцію. Згідно з Кримінальним кодексом України, домашнєнасильство карається громадськими роботами, арештом на строк до 6 місяців чи навіть позбавленням волі — строком до 2 років.


Всі ми хочемо бути коханими

Марина (тут і далі всі імена змінені з міркувань безпеки героїв — авт.) покинула чоловіка після того, як дізналася про його зраду. У подружжя залишилося двоє дітей: 7- річний Андрій і 2-річна Євгенія. Нові стосунки не змусили себе довго чекати. Давній
знайомий Марини, Микола, почав залицятися до жінки. Марина була щаслива, адже коханий проявляв романтичні знаки уваги, був зацікавлений нею та уважним до дітей. 

Кажуть, що від кохання до ненависті — один крок. І, дійсно, вже незабаром красиві
залицяння Миколи обернулися маніпуляціями, образами та побиттям. Жінка потерпала від насильства просто на очах у дітей.

      - Усе почалося зі зловживання алкоголем, — згадує Марина. — Тоді він міг підняти руку на мене й дуже лякав Андрія та Женю. А якось напідпитку Микола взагалі підпалив квартиру. Я дуже злякалася, бо зрозуміла: так далі тривати не може! 


Марина орендувала скромну кімнату в гуртожитку і переїхала туди з дітьми. Але перші кроки на шляху до такої бажаної незалежності тривали недовго: кривдник почав переслідувати жінку та погрожувати їй. Звернення до поліції були марними: Микола то зявлявся, то знову зникав, а Марина жила в постійному страху за себе та дітей. Марина звернулася по допомогу до соціальної служби. Фахівці перенаправили її родину до притулку для постраждалих від домашнього насильства в місті Рубіжне, що на Луганщині. Його відкриття стало можливим завдяки програмі Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні за фінансової підтримки уряду Великої Британії. Тут Марина з дітьми отримали психологічну допомогу та все необхідне для комфортного
перебування. Вона відвідувала індивідуальну і групову терапію, на якій жінки, що опинилися у схожих життєвих ситуаціях, діляться своїм болем, вчаться розрізняти насильство та захищати себе.

 
Зараз Марину просто не впізнати.

       — Коли ми поговорили з психологом, на душі стало легше, — усміхається жінка. — Про деякі речі не хочеться розповідати нікому, ні друзям, ні знайомим. А от фахівці дуже підтримали мене в скрутний момент. Доля буває прихильною до тих, хто пережив складні часи. Поступово Марина почала облаштовувати своє нове життя. А головне — в її житті зявився надійний чоловік. І хоча після пережитого до його симпатії вона спершу поставилася обережно, серце
підказало: цього разу все буде добре. І воно не помилилося: коханий Геннадій став надійною опорою для неї, її сина та доньки, які вже називають його татом. 

А от історія колишнього коханого Миколи закінчилася не так щасливо. Згодом після їхнього розставання він почав приймати наркотики та під час суперечки скоїв убивство. Коли Марина дізналася, що її кривдник тепер за ґратами, нарешті змогла дихати вільно.



Повернутися до нормального життя — можливо

Адаптуватися до нового життя після того, що пережила Марина, буває дуже складно, та все одно — можливо. Пояснює психологиня Тетяна Франчук:

   — Не закривайтеся в собі, навіть якщо відчуваєте сум та порожнечу. Не залишайтеся наодинці: шукайте підтримки, спілкуйтеся з друзями, влаштуйтеся на нову роботу. Будь-яке приємне спілкування може відволікти від сумних думок і стати вашим натхненням. Здорове харчування, фізичні вправи, прогулянки на свіжому повітрі допоможуть адаптуватися до нового життя.


       Не чекайте швидких змін: усі ваші переживання абсолютно нормальні. Зараз вам не потрібно «бути сильною», ви маєте право на різний настрій. Присвятіть цей час собі, потурбуйтеся про себе. Здійсніть свою давню мрію — вирушайте в подорож,
сходіть в кіно чи театр, купіть захопливу книгу. 

       Не соромтеся просити про допомогу. Зверніться по фахову консультацію до
психолога, психотерапевта. Саме робота з емоційними станами та переживаннями допоможе вам пережити цю ситуацію, відновитися, знайти ресурси і рухатися вперед. 
      Памятайте, що попри все, ви — унікальна та неповторна.

Вирішення сімейної суперечки криком чи навіть силою — не вихід із ситуації. Не ігноруйте тривожні дзвіночки: якщо вам некомфортно у себе вдома — це вже вагомий привід обговорити проблему з чоловіком. 

Найкращим рішенням буде діалог. Але не одна чи дві розмови, а постійний — і головне спільний — пошук компромісів і домовленостей, які допоможуть запобігти насильству. Якщо озвучити та обговорити проблему одразу, а не терпіти її роками, шанси на збереження родинного вогнища зростають. Якщо ж сталося непоправне, і попри всі зусилля чоловік дозволив собі підняти руку на жінку, необхідно викликати поліцію та звернутися по допомогу до психолога.



Якщо ви або хтось із ваших знайомих зазнали домашнього насильства, зверніться на Національну гарячу лінію із подолання та запобігання домашньому та гендерно зумовленому насильству – 116 123 (безкоштовно, анонімно, конфіденційно) та
заходьте на сайт rozirvykolo.org у вкладку «Допомога». І пам’ятайте, у критичних ситуаціях завжди звертайтеся до Національної поліції за номером 102.

Поделись с подружками :