
НАТАЛИ - июль 2016
Поделись с подружками : |

Мені важко згадати, в якому віці я усвідомила, що я —українка. Перші спогади — татове відрядження до Закарпаття. Мабуть, саме там я вчилася говорити, і тамтешня українська була зовсім не схожа на київську. Згодом у рідному дитячому садочку мало хто міг зрозуміти мої розповіді про височенні зелені смереки, гарних привітних людей, які мені тоді здавалися чарівними велетнями з подарунками у кишенях.
Одна з бабусь, мамина мама, жила на Полтавщині, і на канікули до неї з’їжджалися усі мої двоюрідні брати і сестри. Величезний город, де, зізнаюсь, я не дуже поспішала допомагати бабусі, яблуневий сад, духмяна пасіка, яскраво-білі стіни, важкі ставні на вікнах і глиняна долівка — навіть у найсильнішу спеку у хаті була жадана прохолода. Причаровувало, як вітали тебе незнайомі люди на вулиці (вони одразу вгадували, хто твої дідусь-бабуся і чия ти дитина), і ще десь місяців зо два після канікул зберігалася звичка вітатися з кожним перехожим. Я не пам’ятаю, щоб дітей якось по-особливому виховували — просто бачиш, як дорослі працюють з ранку до ночі, як поважають одне одного, як поміж клопотами бабуся встигає спекти пухкий смачний хліб і подати його з холодним молоком у високому глечику. До речі, полтавські вишиті рушники досі береже моя мама, і я шкодую, що перейняла від бабусі лише мистецтво мережки.
Татові батьки жили у Миколаєві, і частину канікул ми обов’язково проводили там. Переходили з української мови на російську не замислюючись — настільки це було природно... Ця бабуся теж мешкала у приватному будинку, але Миколаїв — досить велике місто зі своєю особливою атмосферою. І абсолютно безпечне: дорослі спокійно відпускали нас і на річку, і помилуватися кораблями біля суднобудівного заводу, і на вечірні сеанси у літніх кінотеатрах.
А ще згадую Крим, маленький улюблений Гурзуф, Артек. Як потайки тікали від вожатих, щоб доплисти до Адаларів — білих каменів у морі біля Аю-Дагу. Соковиті персики і стиглий мигдаль, Ай-Петрі і татари з гарячими чебуреками, нагріта сонцем пекуча галька. І прохолодне прозоре море.
У Криму відпочивали люди звідусіль, і коли мене запитували, звідки я, завжди — і в дитинстві, і в студентські роки — відповідала: Київ, Україна.
Моя Україна була завжди, моїй незалежній Україні 24 серпня виповнюється 25 років. З одного боку — зовсім юна... З іншого — чверть віку. Багато пройдено і багато попереду. Я вірю у вільну і щасливу країну — мою Україну!
Бажаю усім нам миру, світла, добра і любові!
З повагою,
Головний редактор Жанна Лаврова
Содержание номера
СЕЗОН ОТПУСКОВ
18 В дорогу
Модные тренды отдыха
22 Миссия выполнима
Отпуск как проверка отношений
26 Любовь не по плану
Истории курортных романов
58 Земля - воздух
Что надеть в самолет, поезд, автомобиль
ОТНОШЕНИЯ
16 Вместе или раздельно
Эссе
34 Размер имеет значение
Разговор о мужском
достоинстве
38 Другая…
Рассказ
КУЛЬТУРА
42 Богдан Ступка. Сила притяжения
48 Крутое шоу
Фронтмен «Дизель шоу»
О работе, коллегах и вечных ценностях
52 К новым вершинам
Жизненные кредо
Олимпийской чемпионки
Натальи Добрынской
54 Поль Гоген.
«Когда свадьба?»
Самая дорогая картина в мире
МОДА
62 Наше все
В тренде крестик,
Гладь и этноузоры
64 Главные символы
Сделано в Украине
КРАСОТА
66 День поцелуев
Лучшие помады
и советы визажистов
по макияжу губ
70 За вами хвост!
Модная прическа
для жарких дней
72 Летний букет
Парфюмерные новинки
на любой вкус
74 Отдых по-бразильски
Комплекс упражнений
для упругих ягодиц
ДОМ
80 Андалусская страсть
История появления
гаспачо
ДРУГАЯ СТРАНА
Кипрский курорт
для релакса
ВСЕГДА В «НАТАЛИ»
10 Слово редактора
56 Новости
96 Гороскоп на июль и августПоделись с подружками : |